Василь МАК
г. Симферополь
СТИХИ
З МЬОБІУСА
(гендерне)
вік – мить
мить – інь
інь – янь
янь – тінь
тінь – день
день – ніч
ніч –десь
десь – хтось
хтось – ти
ти – я
я – рід
рід – дар
дар – бог
бог – все
все – так
так – ні
ні – хто
хто – той
той – звір
звір – бик
бик – час
час – вік
вік – мить
інь – янь
ПОВЕРНЕННЯ ДО
ПАРФЕНОНУ
Очманілі атланти виламують лікті,
переляканий піт в капітелях колон:
їм ні кроку ступить з архітравної клітки,
їм довіку тримать світу дах – Парфенон.
Мармурові атланти напружують плечі –
не по силі тягар перманентних констант.
Ще не вечір для людства, ще зовсім не вечір,
ще гуляють картечі на площах Повстань...
Архаїчні атланти старої моралі
на будівлі Землі: Бог–Любов–та Добро –
то є свідки, що ми не за те помирали,
та й жили не за те, перетлівши в габро.
...Хай стоять. Але щось же ночами їм сниться ?
Хай несуть. Але ж треба колись і спочить...
Їм натруджено ломить німа поясниця...
Та епоха як свідок про те промовчить.
Не втекти їм в Елізіум рівний Едему,
їм тримати страждально людську суєту...
Ще і ми стоїмо. Та колись упадемо
в рідну землю свою. Та тільки не в ту...
|